Історія справи

Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №5015/4879/12
Постанова ВГСУ від 04.06.2014 року у справі №5015/4879/12
Постанова ВГСУ від 11.07.2016 року у справі №5015/4879/12
Постанова ВГСУ від 07.10.2014 року у справі №5015/4879/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року Справа № 5015/4879/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Чернова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішеннягосподарського суду Львівської області від 18.02.2015 р. (судді: Король М.Р., Долінська О.З., Яворський Б.І.) та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р. (судді: Зварич О.В., Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) у справі№5015/4879/12 господарського суду Львівської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доПублічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"проусунення перешкод у користуванні майном та стягнення 547 202 грн. 22 коп.за участю представників: від позивача ОСОБА_3, довіреність №1618 від 01.12.2015 р. ОСОБА_4, довіреність №4563 від 18.07.2012 р. від відповідача Марків В.Д., довіреність №1580/1274/04 від 16.12.2013 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 176 870 грн. 11 коп.

Позов вмотивований порушенням відповідачем зобов'язань з своєчасного повернення орендованого майна і, як наслідок, нарахуванням неустойки за користування майном на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

В процесі судового розгляду справи позивачем було збільшено позовні вимоги та заявлено до стягнення з відповідача 547 202 грн. 22 коп. неустойки.

Крім того, до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "БМ Банк".

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2013 р. у справі №5015/4879/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013р., позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" усунути перешкоди у користуванні приміщенням офісу за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 85,3 кв.м, шляхом передачі цього приміщення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 за актом приймання-передачі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 547 202 грн. 22 коп. неустойки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Одночасно з цим, постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013 р. здійснено процесуальне правонаступництво, замінено Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" на Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк".

Надалі, постановою Верховного суду України від 19.08.2014 р. у справі №5015/4879/12 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2013 р. та направлено справу на новий касаційний розгляд.

Верховний суд України, зокрема, вказав, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 р. скасовано рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р., справу №5015/4879/12 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду, господарським судом Львівської області прийнято рішення від 18.02.2015 р., яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р. рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2015 р. залишено без змін.

Місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що, внаслідок передачі орендованого майна на зберігання третій особі за актом державного виконавця, відповідач не мав можливості повернути дане майно позивачу, що в свою чергу свідчить про відсутність у відповідача умислу щодо невиконання цього обов'язку, а, отже, і про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р., рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій не повно встановлено фактичні обставини справи, а саме, обставини які вплинули на виконання відповідачем обов'язку своєчасно повернути орендоване майно.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2016 р. справу №5015/4879/12 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Мамонтова О.М. (доповідач у справі), судді: Круглікова К.С., Малетич М.М.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/2273 від 22.06.2016 р., у зв'язку із запланованою відпусткою судді Мамонтової О.М., призначено повторний автоматизований розподіл справи №5015/4879/12.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддя від 22.06.2016 р., справу №5015/4879/12 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Чернов Є.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2016 р. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження. Судове засідання призначено на 11.07.2016 р.

До початку судового розгляду представник відповідача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 11.07.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника третьої особи.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 04.07.2008 р. між позивачем (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" (орендар), правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Фольксбанк", перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", укладено договір оренди нежитлового приміщення №3554, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений термін для здійснення господарської діяльності.

В пункті 1.4 даного договору зазначено, що приміщення, яке є предметом цього договору, також є предметом іпотеки згідно договору іпотеки, укладеного орендодавцем з третьою особою.

Згідно п. 2.1 вищевказаного договору передача приміщення орендарю в оренду і передача приміщення орендодавцю здійснюється представниками сторін на підставі двостороннього акту приймання-передачі. Приміщення вважається переданим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Одночасно, акт приймання-передачі приміщення, на підставі якого приміщення повертається орендодавцю, підписується сторонами після фактичного звільнення приміщення орендарем (п. 2.2 договору оренди нежитлового приміщення №3554 від 04.07.2008 р.).

За умовами п. 4.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 04.07.2013 р., строком на 5 років, а у частині взаємних розрахунків до моменту їх повного виконання.

Пунктом 4.2 визначено випадки, за яких дію договору оренди може бути припинено.

Крім того, в пункті 6.1.9 договору встановлено обов'язок орендодавця у разі припинення або дострокового розірвання даного договору прийняти від орендаря приміщення по акту прийому-передачі.

При цьому, даний обов'язок орендодавця кореспондується з обов'язком орендаря повернути протягом 5 робочих днів орендодавцю приміщення в задовільному стані на підставі акту прийому-передачі у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні. Днем здачі (повернення) приміщення та обладнання орендарем орендодавцю вважається день підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення. Вказане викладено в п. 7.1.7 договору оренди нежитлового приміщення №3554 від 04.07.2008 р.

На виконання умов договору оренди орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв від орендодавця в платне тимчасове користування нежитлове приміщення, а саме, офіс за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,3 кв.м., у зв'язку з чим 04.07.2008 р. сторони підписали відповідний акт приймання-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Підставою виникнення спірних правовідносин, що є предметом розгляду у справі №5015/4879/12, стало те, що, за твердженнями позивача, відповідач не повернув орендоване майно після припинення договору оренди, внаслідок чого останній зобов'язаний усунути перешкоди в користуванні майном та сплатити неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Здійснюючи розгляд даної судової справи, господарські суди попередніх інстанцій звернули увагу на фактичні обставини, встановлені під час вирішення спору у справі №5015/1522/12.

Так, в мотивувальній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. у справі №5015/1522/12, яка набрала законної сили, зокрема, викладено наступне:

- договір оренди №3554 від 04.07.2008 р. припинив свою дію 12.04.2009 р.;

- Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" листом №126 від 10.04.2009 р. повідомило позивача про те, що йому необхідно з'явитися 13.04.2009 р. за адресою: АДРЕСА_1, для підписання акту приймання-передачі спірного приміщення, а у випадку неявки предмет договору оренди від 04.07.2008 р. буде передано по акту приймання-передачі іпотекодержателю даного приміщення;

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 для проведення відповідних дій 13.04.2009 р. не з'явилась, про що складено акт.

В силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини були визнані господарськими судами попередніх інстанцій такими, що не потребують доказування під час розгляду справи №5015/4879/12.

Як закріплено в ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Крім того, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав, тобто необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція, зокрема, викладена в постановах Верховного суду України від 19.08.2014 р. у справі №3-70гс14 та від 02.09.2014 р. у справі №3-85гс14.

Таким чином, для вирішення по суті спору, що розглядається в межах даної судової справи, господарські суди попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів повинні були встановити факт наявності або відсутності винної поведінки відповідача, яка полягала в неповерненні позивачу орендованого майна після припинення договору оренди.

Керуючись наведеним, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 27.03.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В. вчинено виконавчий напис за №508 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, загальною площею 85,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаного виконавчого напису, 06.04.2009 р. державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького МУЮ Волинської області було складено акт опису та арешту майна.

В свою чергу, 13.04.2009 р. державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького МУЮ Волинської області складено акт, на підставі якого описане майно передано на відповідальне зберігання від начальника Волинського відділення №1 Відкритого акціонерного товариства "Фольксбанк" до директора відділення №4 Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк".

Зважаючи на викладене, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що після 13.04.2009 р. відповідач спірним приміщенням фактично не користувався та був позбавлений можливості передати дане майно позивачу по акту приймання-передачі, оскільки об'єкт оренди вибув з володіння відповідача поза його волею, а саме, внаслідок відповідних дій державного виконавця.

Поряд з цим, за висновками попередніх судових інстанцій скасування Луцьким міськрайонним судом Волинської області актів державного виконавця від 06.04.2009 р. та від 13.04.2009 р. не спростовує факту вибуття спірного майна з володіння відповідача. Крім того, надалі, вказану ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області було скасовано ухвалою апеляційного суду Волинської області від 20.03.2015 р. та провадження у справі за скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на дії державного виконавця закрито.

З огляду на встановлені обставини, господарськими судами попередніх інстанцій також не було прийнято до уваги доводи позивача про те, що актом державного виконавця від 06.04.2009 р. заборонено лише відчужувати об'єкт оренди, а не користуватись ним.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, визнав відсутніми підстави для зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном та для стягнення з нього передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки, у зв'язку з чим відмовив в задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вказаний висновок господарських судів попередніх інстанцій правомірним та обґрунтованим.

Одночасно, доводи, наведені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як безпідставні та такі, що вже були предметом розгляду апеляційного господарського суду. Крім того, вказані доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2015 р. у справі №5015/4879/12 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Є.В. Чернов